На виконання Закону України «Про пожежну безпеку» НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Правила пожежної безпеки в Україні (додаються).
2. Керівникам Державного департаменту пожежної безпеки, Департаменту сил, головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, ректорам вищих навчальних закладів МНС України, начальнику Вінницького училища професійної підготовки працівників Державної пожежної охорони МНС України довести до відома керівного складу органів управління системи МНС України та організувати вивчення особовим складом підпорядкованих їм підрозділів Правил пожежної безпеки в Україні.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра – начальника Державного департаменту пожежної безпеки Борисова П.Ф.
Міністр Г.В. Рева
ПОГОДЖЕНО:
Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
Ю. А. Авксентьєв
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 N 126
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за N 1410/10009
Правила пожежної безпеки в Україні.
1. Область застосування
Відповідно до положень Закону України “Про пожежну безпеку” (статті 4 – 7) Правила пожежної безпеки в Україні (далі – Правила) є обов “язковими для виконання всіма центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.
Правила встановлюють загальні вимоги щодо пожежної безпеки, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об’єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), а також житлові будинки, які експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд і транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах.
Забезпечуючи пожежну безпеку, слід також керуватися стандартами, будівельними нормами, Правилами влаштування електроустановок (далі – ПУЕ) та ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила влаштування електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок “, нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії, що регламентують вимоги пожежної безпеки.
Міністерства і відомства, виходячи зі специфічних умов і особливостей пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково розробляти і видавати свої галузеві правила пожежної безпеки, які не повинні суперечити цим Правилам і знижувати їхні вимоги.
Галузеві правила повинні бути узгоджені з Державним департаментом пожежної безпеки МНС України.
3. Организационные мероприятия по обеспечению пожарной безопасности
3.1. Обеспечение пожарной безопасности является составной частью производственной или иной деятельности должностных лиц, работников предприятий и предпринимателей. Это должно быть отражено в трудовых договорах (контрактах) и уставах предприятий.
3.2. Руководитель предприятия должен определить обязанности должностных лиц (в том числе заместителей руководителя) по обеспечению пожарной безопасности, назначить ответственных за пожарную безопасность отдельных зданий, сооружений, помещений, участков и т.д., технологического и инженерного оборудования, а также за содержание и эксплуатацию технических средств противопожарной защиты.
Обязанности по обеспечению пожарной безопасности, содержанию и эксплуатации средств противопожарной защиты должны быть отражены в соответствующих должностных документах (функциональных обязанностях, инструкциях, положениях и т.п.).
3.3. На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі визначені:
– можливість куріння (місце для куріння), застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;
– порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);
– правила проїзду та стоянки транспортних засобів;
– місця для зберігання та допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно перебувати у виробничих приміщеннях та на території (у місцях зберігання);
– порядок прибирання пального пилу та відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір’я, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;
– порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;
– порядок огляду та закриття приміщень після закінчення роботи;
– порядок проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з протипожежних інструктажів і занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;
– порядок організації експлуатації та обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);
– порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;
– дії працівників при виявленні пожежі;
– порядок збору членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні та святкові дні.
Працівники підприємства повинні бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах, при проходженні пожежно-технічного мінімуму тощо, витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на видних місцях.
3.4. На кожному підприємстві має бути опрацьована загальна інструкція про заходи пожежної безпеки та інструкції для всіх вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень (ділянок, цехів, складів, майстерень, лабораторій тощо) згідно з додатком 1 цих Правил.
Ці інструкції повинні вивчатися під час проведення протипожежних інструктажів, проходження пожежно-технічного мінімуму, а також у системі виробничого навчання та вивішуватися на видних місцях.
3.5. У будівлях і спорудах (крім житлових будинків), які мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі понад 25 осіб повинні бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей у разі пожежі.
Необхідність забезпечення планами (схемами) евакуації одноповерхових будівель і споруд визначається місцевими органами державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості розміщуваних людей, площі тощо.
У дитячих дошкільних закладах, навчальних закладах, лікувальних установах зі стаціонаром, будинках для літніх людей та інвалідів, санаторіях і закладах відпочинку, культосвітніх і видовищних установах, критих спортивних будівлях і спорудах, готелях, мотелях, кемпінгах, торгових підприємствах (два поверхи і більше) та інших аналогічних за призначенням об’єктах з масовим перебуванням людей (50 осіб і більше) на додаток до схематичного плану евакуації адміністрація зобов’язана опрацювати інструкцію, яка визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку повинні проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників.
Для об’єктів, в яких передбачається перебування людей вночі (дошкільні установи, інтернати, лікарні тощо), інструкції повинні передбачати два варіанти дій: у денний і нічний час.
3.6. У разі зміни планування або функціонального призначення будівель (приміщень, споруд), технології виробництва, штатного розпису персоналу адміністрація зобов’язана забезпечити своєчасні переробки планів евакуації та інструкцій.
3.7. На підприємстві повинен бути встановлений порядок (система) оповіщення людей про пожежу, якій необхідно ознайомити всіх працівників.
У приміщеннях на видних місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону виклику пожежної охорони.
3.8. Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення повинні бути забезпечені відповідними знаками безпеки згідно з ДСТУ 12.4.026-76 “ССБТ. Кольори сигнальні і знаки безпеки “.
3.9. У разі отримання речовин і матеріалів з невідомими властивостями щодо пожежної небезпеки власник підприємства зобов’язаний заборонити їх застосування до з’ясування через відповідні установи та організації відомостей (показників) про їх пожежну небезпеку.
Застосування в будівництві та на виробництві матеріалів і речовин, на які відсутні дані щодо пожежної небезпеки, забороняється.
3.10. Власники підприємств, на яких застосовуються та переробляються сильнодіючі отруйні речовини (далі – СДЯВ) і джерела радіоактивного випромінювання, зобов’язані регулярно в узгоджені з пожежною охороною терміни інформувати підрозділи державної пожежної охорони про кількість таких речовин і матеріалів, їх токсичні властивості, особливості поведінки час пожежі, повідомляти інші дані, необхідні для забезпечення безпеки особового складу, який залучається до гасіння пожежі та проведення аварійно-рятувальних робіт на цих підприємствах.
3.11. Для працівників охорони (сторожів, вахтерів, чергових тощо) адміністрацією має бути розроблена інструкція, в якій необхідно визначити їх обов’язки щодо контролю за дотриманням протипожежного режиму, огляду території та приміщень, порядок дій у разі виявлення пожежі, знос засобів пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння, а також вказати, хто з посадових осіб адміністрації має бути викликаний до
Працівники охорони повинні мати список посадових осіб підприємства із зазначенням їхньої домашньої адреси, службового та домашнього телефонів. Вони зобов’язані знати порядок дій у разі виявлення пожежі, правила користування первинними засобами пожежогасіння та прийоми гасіння.
3.12. Робітники, службовці, інші працівники підприємства зобов’язані:
– дотримуватися встановленого протипожежного режиму, виконувати вимоги правил та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві;
– у разі виникнення (виявлення) пожежі діяти відповідно до вимог розділу 9 цих Правил.
3.13. Керівник підприємства зобов’язаний вживати (в межах наданих йому прав) відповідних заходів реагування на факти порушень або невиконання посадовими особами, іншими працівниками підприємства встановленого протипожежного режиму, вимог правил пожежної безпеки та інших нормативно-правових актів, що діють у цій сфері.
3.14. З метою залучення працівників до проведення заходів із запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини (далі – ДПД) та команди (далі – ДПК), діяльність яких має здійснюватися відповідно до Положення про добровільних пожежних дружин (командах), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 N 70 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 221/8820.
Членів добровільних пожежних дружин (команд), які підлягають обов’язковому особистому страхуванню (на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, отриманих під час ліквідації пожежі або наслідків аварії), слід застрахувати відповідно до Положення про порядок та умови обов’язкового особистого страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони та членів добровільних пожежних команд), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 р. N 232.
3.15. На підприємствах з кількістю працівників 50 і більше осіб за рішенням трудового колективу створюються пожежно-технічні комісії (далі – ПТК). Їх роботу необхідно організовувати згідно з Типовим положенням про пожежно-технічну комісію, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 N 70 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за N 222/8821.
3.16. У школах, дитячих таборах необхідно створювати дружини юних пожежників (далі – ДЮП), що діють на підставі Положення про дружин юних пожежників, затвердженого протоколом Президії Добровільного пожежного товариства України від 20.05.94 N 13/4.
3.17. Для координації та вдосконалення роботи, пов’язаної із забезпеченням пожежної безпеки та контролем за її проведенням, в апаратах міністерств, інших центральних органах виконавчої влади повинні створюватися служби пожежної безпеки (далі – СПБ) відповідно до Типового положення про службу пожежної безпеки, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 369 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.12.2003 за N 1121/8442.
Такі служби необхідно також організовувати в апаратах об’єднань підприємств (асоціацій, корпорацій, концернів та ін.) для виконання делегованих об’єднанню функцій у галузі пожежної безпеки.
Діяльність СПБ повинна регламентуватися положеннями, які розробляються відповідними міністерствами, відомствами, об’єднаннями підприємств.
3.18. Всі працівники при прийомі на роботу і за місцем роботи повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки (далі – протипожежні інструктажі). Протипожежні інструктажі підрозділюються на ввідний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий і цільовий.
Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік повинні проходити перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з пожежної безпеки.
Порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, навчання та перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму встановлюється Типовим положенням про інструкти, спеціальному навчанні та перевірці знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та щодо захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469.
3.19. Навчання та перевірка знань посадових осіб з питань пожежної безпеки проводиться в порядку, встановленому законодавством.
3.20. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу та перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.
3.21. Вивчення заходів пожежної безпеки на виробництві та в побуті слід також передбачати в системі виробничого навчання робітників, службовців, інженерно-технічних працівників (далі – ІТР). Крім того, для цієї мети використовуються наявні на підприємстві місцеві системи радіомовлення тощо.
3.22. Обслуговуючий персонал готелів, кемпінгів, гуртожитків, лікувальних закладів зі стаціонаром, дитячих дошкільних закладів з цілодобовим перебуванням дітей, шкіл-інтернатів, будинків для громадян похилого віку, дитячих таборів, санаторіїв, будинків відпочинку та інших оздоровчих закладів має кожного року проходити курс навчання правил пожежної безпеки за програмою, затвердженою адміністрацією, з урахуванням Практичні тренування з відпрацювання дій у разі пожежі слід проводити у строки, зазначені у пункті 3.5 цих Правил.
3.23. У загальноосвітніх та професійних навчально-виховних закладах, вищих навчальних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів має проводитися вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також навчання діям у разі пожежі.
3.24. У дитячих дошкільних закладах має проводитися виховна робота, спрямована на запобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем та виховання у дітей дбайливого ставлення до національного багатства, а також набуття навичок особистої безпеки у разі виникнення пожежі.
3.25. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, житлові установи та організації зобов’язані за місцем проживання організовувати навчання населення правилам пожежної безпеки в побуті та громадських місцях.
3.26. Програми навчання з питань пожежної безпеки повинні узгоджуватися з органами державного пожежного нагляду.
5.3. Вентиляція та кондиціонування
5.3.1. Системи вентиляції та кондиціонування повітря повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.
5.3.2. Залежно від умов виробництва на об’єктах повинні бути встановлені терміни проведення профілактичних оглядів і очищення повітроводів, фільтрів, вогнезадержуючих клапанів, іншого обладнання вентиляційних систем, а також визначено порядок відключення вентиляційних систем і дій обслуговуючого персоналу при виникненні пожежі або аварії.
Особа, призначена відповідальною за технічний стан і справність вентиляційних систем, зобов’язана забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки при їх експлуатації.
5.3.3. Не допускається робота технологічного обладнання в вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях при несправних або відключених гідрофільтрів, сухих фільтрів пиловідсмоктуючі, пиловловлюючих та інших пристроїв систем вентиляції.
У тамбур-шлюзах при приміщеннях категорій А і Б, в яких виділяються вибухонебезпечні пари, гази і пил, слід постійно (на весь період роботи, зберігання товарів, речовин) забезпечувати необхідний підпор повітря.
Вентиляційне обладнання, яке забезпечує підпор повітря в тамбур-шлюзи при приміщеннях категорій А і Б, має знаходитися в приміщеннях для вентиляційного обладнання (у венткамери), відокремлених від сусідніх приміщень і коридорів протипожежними стінами з межами вогнестійкості 0,75 години.
5.3.4. Повітря, що містить пальний пил або горючі відходи, повинно очищатися до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід встановлювати каменевловлювачі, а для вилучення металевих предметів – магнітні вловлювачі.
5.3.5. Повітроводи, якими переміщуються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не допускається розміщувати в підвальних приміщеннях і в каналах під підлогою.
Всередині повітроводів і на їх стінках не дозволяється розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку та каналізаційні трубопроводи; не дозволяється також перетин повітроводів цими комунікаціями.
Матеріали, з яких виготовляються повітроводи, повинні відповідати вимогам будівельних норм. Виготовлення повітроводів з азбестоцементних матеріалів забороняється.
5.3.6. Всі металеві повітроводи, трубопроводи, фільтри та інше обладнання витяжних установок, що транспортують горючі та вибухонебезпечні речовини, повинні бути заземлені і захищені від статичної електрики.
5.3.7. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітроводи повинні регулярно очищатися від пального пилу, відходів виробництва, жирових відкладень пожежобезпечними засобами. Перевірка та очищення вентиляційного обладнання повинні проводитися за графіком, затвердженим адміністрацією об’єкта. Результати огляду обов’язково заносяться в спеціальний журнал.
5.3.8. Для запобігання засмічення території підприємства горючими відходами бункера під циклонами повинні мати суцільну огорожу з негорючого матеріалу з воротами, які закриваються. В інструкції про заходи пожежної безпеки підприємства необхідно визначити максимально допустиму кількість відходів у бункерах, порядок і періодичність їх очищення.
5.3.9. Витяжні повітроводи, якими транспортуються горючі та вибухонебезпечні речовини (пил, волокна тощо), повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні сполуки тощо).
При встановленні вибухозахищених вентиляторів поза приміщеннями для них слід влаштовувати спеціальне укриття з негорючих матеріалів, як правило, у вигляді металевих навісів і сітчастої огорожі, замикається на замок.
5.3.10. Вогнезатримні пристрої, магнітні вловлювачі у вентиляційних повітроводах, пристрої блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією та системами пожежогасіння, а також автоматичні пристрої відключення вентиляції при пожежі повинні перевірятися у встановлені адміністрацією підприємства терміни, але не рідше одного разу на півроку, і утримуватися в справному робочому стані.
5.3.11. При експлуатації вентиляційних систем забороняється:
– Відключати або знімати вогнезатримні пристрої;
– Випалювати накопичені в повітроводах, парасолі жирові відкладення та інші горючі речовини;
– Закривати витяжні канали, отвори і решітки;
– Залишати двері вентиляційних камер відкритими, зберігати в камерах різні матеріали, обладнання тощо;
– Використовувати припливно-витяжні повітроводи і канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок, кип’ятильників та інших нагрівальних приладів;
– Складувати впритул (на відстані менше 0,5 м) до повітроводів та обладнання горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;
– Видаляти за допомогою тієї ж системи відсоса різні гази, пар, пил та інші речовини, які при змішуванні можуть викликати спалахи, горіння або вибух;
Експлуатувати переповнені циклони.
5.3.12. Не дозволяється:
– Розміщення холодильних установок систем кондиціонування повітря в житлових будинках, будівлях лікувально-профілактичних установ, інтернатах для престарілих та інвалідів, дитячих установах і готелях;
– Розміщення холодильних установок компресійного типу з ємністю олії в будь-якій з холодильних машин 250 кг і більше над або під приміщеннями з масовим постійним або тимчасовим перебуванням людей.
Застосування аміачних холодильних установок дозволяється тільки для холодопостачання систем кондиціонування повітря виробничих приміщень; у такому разі установки потрібно розміщувати в окремих будівлях, прибудовах або в окремих приміщеннях одноповерхових виробничих будівель.
5.3.13. При експлуатації калориферів необхідно дотримуватися таких вимог:
– Відстань між калориферами і конструкціями з горючих і важкогорючих матеріалів має бути не менше 1,5 м при наявності вогневого або електричного підігріву і не менше 0,1 м, коли теплоносієм є вода або пара;
– Тримати постійно справними контрольно-вимірювальні прилади;
– Не допускати виникнення зазорів між калориферами, а також між калориферними та будівельними конструкціями камер, а виявлені зазори закладати негорючими матеріалами;
– Систематично проводити пневматичним або гідравлічним способом очищення калориферів від забруднень;
– Стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагрітий в калорифері повітря, не мали отворів, крім каналів, призначених для подачі повітря в приміщення.
5.3.14. Монтаж, підключення, прокладання мереж, пристрій електричного захисту на лініях, що живлять побутові кондиціонери, повинні проводитися відповідно до вимог Інструкції з експлуатації кондиціонерів.
5.3.15. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера групи необхідно забезпечувати автономним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, що живить групу кондиціонерів.
5.3.16. Переріз електропроводів, що живлять поодиноко встановлені побутові кондиціонери, повинен відповідати допустимій щільності струму, що визначається паспортом на виріб.
5.3.17. Зовнішній простір і стіни будинків навколо кондиціонерів повинні бути розчищені від гілок дерев, рослин та інших предметів і конструкцій з горючих матеріалів в радіусі не менше 1,5 м.
5.3.18. У разі масового встановлення кондиціонерів у багатоповерхових будинках апарати повинні бути зверху захищені негорючими козирками, при цьому краї козирків повинні виступати за зовнішні габарити кондиціонера не менш ніж на 0,15 м.
5.3.19. При експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:
– При установці кондиціонера в віконному прорізі використовувати як опорні конструкції пальні елементи конструкцій рам замість монтажних кріплень заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;
– Кустарно переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення;
– Замінювати наявні триполюсні штепсельні роз’єднувачі на двополюсна;
– Встановлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках і стінах;
– Встановлювати у виробничих приміщеннях категорій А та Б.
7.12. Автозаправні станції
7.12.17. Ефективність вентиляційних установок повинна перевірятися щорічно спеціалізованими організаціями з відміткою в журналі.
Додаток 1 Основні вимоги до інструкцій про заходи пожежної безпеки
до пункту 3.4 Правил пожежної безпеки в Україні
1. Інструкції мають розроблятися на підставі чинних правил та інших нормативних актів з пожежної безпеки, виходячи зі специфіки пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів, технологічного та виробничого обладнання.
Вони повинні встановлювати порядок і спосіб забезпечення пожежної безпеки, обов’язки та дії працівників у разі виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей і повідомлення про неї пожежної охорони, евакуації людей, тварин і матеріальних цінностей, застосування засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони.
Інструкції можуть мати як додаток план евакуації людей (тварин) і матеріальних цінностей.
2. Інструкції про заходи пожежної безпеки (далі – інструкції) поділяються на такі види:
– Загальні інструкції для підприємств, установ, організацій (далі – загальнообьектові інструкції);
– Інструкції для окремих цехів, виробничих ділянок, лабораторій, приміщень тощо;
Інструкції з проведення пожежонебезпечних видів робіт, експлуатації технологічних установок, обладнання тощо.
2.1. В загальнообьектовій інструкції необхідно відображати основні положення з питань пожежної безпеки, в тому числі:
Особливості утримання електроустановок, вентиляційного та іншого інженерного обладнання, застосування опалювальних та інших нагрівальних приладів;
– Порядку аварійного вимкнення електрообладнання, вентиляції, зупинка роботи технологічного обладнання тощо.